Я не знаю, як Руслан Горовий може так писати, щоб його "Казки на ніч" з першого речення могли отак зробити, що світ похитнувся, ошаленів і луснув. І це я кажу про перше речення передмови, я вже мовчу про самі казки. Бо то таке... таке...
Я отут собі вирішила ввечері постояти в планці, і щоб не так нудно було дивитися у ковер, стала читати "Казки на ніч". Бо давно вже хотіла, і все ніяк. І от перша ж взяла і як дасть мені обличчям об підлогу! Тобто фізично я стою, як треба, - строго горизонтально, руки прямі, живіт втягнуто, м,язи напружені. А морально я лежу і ледь-ледь дихаю. Бо ці казки приголомшують однією миттю. Там кожна сторінки зо три, не більше, але цього достатньо, щоб взяти тебе, вивернути нутром на поверхню, потім обратно завернути і знову вивернути. І очі в тебе не вміщаються на обличчі від шаленого подиву - як??? як це усе можна так бачити? Ті дрібниці, ті пролетаючі повз відчуття, ті прозорі, немов остання осіння квітка, спогади... Як можно це побачити, спіймати і ще потім описати? Сумна іронія, іронічній сум. Печальні радощі. Веселий біль. Отакє. Що неможна навіть охарактеризувати, не відчувши себе божевільною.
Спочатку прочитала лише три, потім кинула. Треба, щоб воно в мені якось відлягло, відтаяло. Бо я так не можу - коли з тебе витягли душу, поклали її перед тобою, доки ти стоїш собі в планці, і сказали: на, дивись, відчувай. А ти не можеш відчувати, ти все те вже сховав в собі далеко, щоб не так боліло.
Піду, короче, якось жити. Хтозна, як воно тепер вийде.
P.S. А ви знаєте, чому нам сняться мертві? Бо вони там на небесах за нами скучили. Ось вони відпросяться в Бога і приходять. Побачаться, поговорять і до себе повертаються. Батько, ти давно не снився. Ти не скучив?
P.P.S. Здається, в мене з'явилася нова рубрика. Я дуже багато пишу про українські книжки й українських авторів і вирішила, що, може, комусь у блозі буде про це цікаво читати. Якщо цікаво, але незрозуміло українською, я буду перекладати. Можливо, ще буде English. Дякую за увагу до цього посту!
Комментариев нет:
Отправить комментарий